Кому легше жити в атмосфері насильства і нерівності?

Зараз в Україні проходить акція «16 днів проти гендерного насильства». 16 днів – це, звичайно, мало. Хотілося б, щоб кожен день нашого життя проходив під таким гаслом. Але, напевно, в країні, де патріархальні підвалини не здають своїх позицій, ці 16 днів – вже щось. Ну а оголошена акція – це можливість винести тему на обговорення ЗМІ і громадськості. І це теж важливо. Як і попередні акції (рух #metoo і його український аналог #янебоюсьсказати), які багатьох так дратують.

Не хочеться впадати в людиноненависництво, але факт залишається фактом: гендерне насильство – це не стільки насильство над жінками, скільки насильство з боку чоловіка. І жертвою цього насильства може бути хто завгодно, якщо знаходиться в позиції слабкого: жінка, дитина, літня людина і будь-яка людина, що не може дати відсіч.

Про те, чому так відбувається, думок багато. І всі вони ведуть в дитинство. Хлопчиків вчать бути сильними і сміливими, стояти на своєму і… захищати слабких (!). А чого навчають дівчаток? Бути слухняними, акуратними, добрими, ділитися тим, що є і… побоюватися чоловіків.

Ви можете говорити, що не згодні з цими словами. Але якщо ви чоловік і ви зустрічаєте свою дочку (дружину) ввечері на зупинці, просите її дзвонити і повідомляти про свої переміщення, купуєте їй ліхтарик і вчіть захищатися – значить, ви згодні з тим, що їй загрожує небезпека. Небезпека не від жінки або дівчинки, але від чоловіка.

А якщо ви жінка, і ви часом просите когось із близьких зустріти вас ввечері з роботи, якщо вам некомфортно в ліфті зі стороннім чоловіком, якщо страшно сідати в попутку, – то ви теж згодні з тим, що небезпека реальна і вона виходить від чоловіків.

Не потрібно бути експертом в питаннях виховання, щоб зрозуміти, що хлопчиків і дівчаток потрібно вчити одним і тим самим речам. І основою такого навчання має бути повага, причому не тільки до протилежної статі, але до людини в принципі. Не вміння захистити, не покірність і не страх. В іншому випадку, ми так і будемо жити, культивуючи атмосферу насильства і нерівності.

Читайте також: ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ПРОТИСТОЯТИ НАСИЛЬСТВУ (БУЛІНГУ)

Хіба це чесно, що велика частина людства (жінки, діти і люди, які не можуть або не готові захищатися) постійно відчуває себе фізично і морально вразливою? І як це для чоловіка – знати, що його бояться, навіть якщо він не має ніякого злого умислу? Вам не здається, що «щось не так в консерваторії»?

Це про насильство в принципі: загрози, побиття, моральний тиск, які є наслідком виховання хлопчиків як сильних світу цього, домінуючих в суспільстві.

А що щодо сексуального насильства? Важке питання. Психологи кажуть, що виною цьому є практично повна відсутність статевого виховання (а навіть якщо воно є, то найчастіше не зовсім коректне). Дітей не вчать правильно сприймати своє тіло і процеси, які з ним відбуваються, а також правильно, шанобливо ставитися до тіла і особистого простору іншої людини. Не вчать культурі згоди і незгоди, не вчать правильно реагувати на інформацію про посягання на чиєсь тіло. У підсумку, відбувається те, що відбувається: жертву насильства можуть засудити або висміяти, насильство чоловіка над дружиною і за насильство не вважається, а пережиті посягання замовчуються.

Смішно говорити про гендерну рівність, коли твої життя і безпека залежать від статі, а суспільство, в якому ти живеш, розділене на (потенційних) агресорів і (потенційних) жертв. І тут навіть не знаєш, на чиєму боці бути легше. Напевно, ні на чиєму…

 Читайте також: ЩО РОБИТИ, ЯКЩО НА ВАШИХ ОЧАХ КРИВДЯТЬ ДИТИНУ

Поделиться
Загрузка...

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт